Сьогодні українські діти та підлітки живуть у світі, сповненому суперечливих сигналів про тіло, стосунки, сексуальність і безпеку. З одного боку — ранній доступ до інтернету (84% дітей починають користуватися мережею вже у 5–11 років), величезний потік інформації та сексуального контенту. З іншого — стигма, мовчання в сім’ях і школах, брак достовірних знань та високий рівень насильства.
Згідно з позицією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), комплексна сексуальна освіта (КСО) відіграє важливу роль у підготовці молодих людей до безпечного, продуктивного та повноцінного життя в сучасному світі, де існують загрози ВІЛ та СНІД, захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), рання вагітність, гендерне насильство та нерівність.
Згідно з опитуванням ЮНІСЕФ та UReport, 12,91% дівчат та майже 74% хлопців хотіли б отримати більше інформації на тему менструації. Понад 36% дітей хотіли б дізнаватися про неї саме на уроках у закладах загальної середньої освіти. Під час війни запит на отримання актуальної та перевіреної інформації щодо менструації та засобів менструальної гігієни тільки зростає, оскільки жінки та дівчата можуть не завжди мати можливість купити необхідні засоби.
Згідно з дослідження ГО «Дівчата» щодо сексуальної просвіти «Жінки і стигма» щодо яких тем з сексуальної освіти молоді було б цікаво отримати більше інформації, то маємо такі результати: 38% хлопців та 30% дівчат хотіли б дізнатися більше про відмінності між тілом жінки та чоловіка; 37% хлопців та 47% дівчат цікавляться темою змін у тілі, які супроводжуються дорослішанням; 24% респондентів та 45% респонденток не проти почитати щодо менструальної гігієни; 28% чоловічої аудиторії та 62% жіночої хотіли б отримати більше інформації щодо менструального циклу, норми затримки; 38% хлопців та 42% дівчат цікавляться темою початку статевого життя; 51% респондентів та 60% респонденток хотіли б дізнатися більше щодо теми сексу, інтимних стосунків загалом; 46% чоловічої аудиторії та 58% жіночої цікавляться темою безпечної сексуальної поведінки: щодо захворювань, контрацепції, культури згоди; 28% хлопців та 37% дівчат отримали б більше інформації щодо планування вагітності, народження дітей; 25% респондентів та 40% респонденток цікавляться ставленням до переривання вагітності (аборту); 30% хлопців та 48% дівчат хочуть більше інформації щодо екстреної контрацепції та медикаментозного аборту; 33% респондентів та 60% респонденток послухали б спеціальні лекції щодо зґвалтування та різних видів насильства.
Актуальними є також питання сексуальної освіти. Такі навчальні предмети не є обов’язковими у закладах освіти. Втім, Міністерство освіти і науки України наголошує, що підлітки цікавляться практиками використання запобіжних засобів та методів контрацепції, статевими стосунками, ранньою вагітністю. У 2023/2024 навчальному році кількість звернень до практичних психологів і соціальних педагогів щодо статевого виховання, дружби, кохання, ранньої вагітності становить 115 096, з них: 30 364 звернень батьків, 27 919 звернень педагогічних працівників, 50 468 звернень здобувачів освіти, 6 345 звернень інших зацікавлених осіб.
Згідно з дослідженням Cedos та Info Sapiens на замовлення UNFPA та за підтримки МОН «Обізнаність та ставлення вчительської спільноти і батьків до комплексної сексуальної освіти» від 2020 року, 47 % батьків та 58% вчителів вважають найдоречнішим форматом сексуальної освіти у школі лекції запрошених фахівців. Близько третини опитаних підтримують окремий обов’язковий предмет «Сексуальна освіта», при цьому менше підтримки отримали класні години й окремий вибірковий предмет. Великий попит на залучення експертів мотивується тим, що велика частина має різноманітні бар’єри щодо того, аби заповнювати прогалини у знаннях здобувачів освіти власними силами: дехто говорить про психологічну неготовність до дискусії на чутливі теми сексуальної просвіти, інші — про «дефіцит» знань із таких тем.
У світі щороку приблизно 16 мільйонів дівчат віком 15–19 років народжують дітей, ще 5 мільйонів змушені переривати вагітність. Ускладнення під час вагітності і пологів, а також нелегальні аборти, залишаються однією з основних причин смертності серед дівчат-підлітків 15–19 років.
Сексуальне насильство над дитиною є найбільш прихованою (латентною) формою насильства. За даними Ради Європи, кожна п’ята дитина в Європі потерпає від різних форм сексуального насильства. У восьми випадках із десяти агресорами виступають не незнайомці, а добре знайомі дитині люди — члени сім’ї, родичі, друзі, сусіди або особи, які мають постійний контакт з дітьми та користуються довірою дорослих. Дитина часто не розповідає про насильство, особливо якщо агресор — близька людина, і може мовчати роками або все життя. Багато дітей, які зазнають сексуального насильства, просто не знають, що це ненормально, бо ніколи не стикалися з іншим ставленням.
В Україні ситуація ускладнюється швидкою цифровізацією життя дітей. 84 % дітей починають користуватися інтернетом уже у віці 5–11 років. За даними Міністерства цифрової трансформації України (2023), 94,5 % підлітків мають доступ до мережі вдома. Майже 83 % неповнолітніх вперше побачили сексуальний контент у мережі у віці 7–13 років. Близько чверті дітей хоча б раз стикалися з ситуаціями онлайн-сексуального насильства чи експлуатації: запитання про інтимні частини тіла, прохання надіслати відверті фото або отримання небажаного сексуального контенту.
У 2025 році в Україні зареєстровано 8025 нових випадків ВІЛ-інфекції, 2667 випадків СНІДу та 916 смертей, зумовлених СНІДом.
Усі ці проблеми — рання вагітність, високий рівень сексуального насильства, раннє та небезпечне знайомство з сексуальністю через інтернет, поширення ВІЛ та ЗПСШ — значною мірою пов’язані з відсутністю системної комплексної сексуальної освіти в українських закладах освіти.
Без доступу до достовірної, віково-відповідної та науково обґрунтованої інформації діти та підлітки залишаються сам на сам з інтернетом, стереотипами, шкідливими гендерними нормами та маніпуляціями. Вони не знають, як захищати свої межі, розпізнавати небезпечні ситуації, говорити «ні» та звертатися по допомогу. Батьки та вчителі часто не готові або не мають достатніх знань, щоб заповнити цю прогалину.
Саме тому відсутність КСО в системі освіти робить дітей і підлітків значно вразливішими до ризиків для здоров’я, безпеки та психологічного благополуччя.
Міжнародні організації визнають комплексну сексуальну освіту (КСО) як один з ключових інструментів захисту здоров’я, прав і безпеки дітей та молоді. На національному рівні українське законодавство також підтримує цей напрям.
Програма Уряду України в рамках реформування освіти передбачає створення у кожному закладі освіти безпечного, комфортного, сучасного та інклюзивного освітнього простору через навчання молоді на засадах компетентнісного підходу й підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
Ураховуючи Цілі Сталого Розвитку (ЦСР) 2016-2030, а саме: п. 3.7 (до 2030 року забезпечити загальний доступ до послуг з охорони сексуального та репродуктивного здоров’я, включаючи послуги з планування сім’ї, інформування та просвіти, й урахування питань охорони репродуктивного здоров’я в національних стратегіях і програмах); ціль 3 «Забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці», п. 5.6 (Забезпечити загальний доступ до послуг у галузі охорони сексуального та репродуктивного здоров’я та до реалізації репродуктивних прав відповідно до Програми дій Міжнародної конференції з народонаселення і розвитку, Пекінської платформи дій та підсумкових документів конференцій з розгляду перебігу їх виконання); ціль 5 «Забезпечення гендерної рівності, розширення прав і можливостей для усіх жінок та дівчаток», статті 13 (Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших засобів на вибір дитини) і 19 (Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину), Конвенцію ООН з прав дитини (1989 р.), ратифіковану країнами членами ООН, Конвенцію Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, керуючись Конституцією України, законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», беручи до уваги Сімейний кодекс України, «Концепцію виховання особистості в умовах розвитку української державності», «Концепцію виховання дітей та молоді у національній системі освіти», «Концептуальні засади гуманітарної освіти в Україні (вища школа)», Національну доктрину розвитку освіти, Національну стратегію розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі та інші законодавчі й нормативно-правові документи, усвідомлюючи важливість впровадження комплексної сексуальної освіти і принципів гендерної рівності в Україні постало питання забезпечення сексуальної освіти та виховання в Україні, яке має бути науково обґрунтованим, комплексним, поетапно реалізованим неперервним освітнім процесом, що відповідає віку та розвитку здобувачів освіти, має бути наскрізно інтегрованим до навчальних програм з урахуванням державних стандартів освіти, має надавати ученицям і учням можливість отримати достовірну, вичерпну, точну інформацію про перераховані аспекти сексуальності, бути заснованим на повазі й самоповазі, гідності, правах людини, рівності, інклюзивності, національних особливостях, здатним сформувати в учениць і учнів навички, необхідні для прийняття рішень, що сприяють збереженню фізичного й психічного здоров’я.
Зокрема, в Резолюції конференції з міжнародною участю «Упровадження комплексної сексуальної освіти і принципів гендерної рівності: перспективи в Україні 21-го століття», організованою Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні у співпраці з Міністерством освіти і науки України 19-20 листопада 2020 року визначено, що Комплексна сексуальна освіта має складатися з таких тематичних блоків: стосунки (сім’я, дружба, кохання та романтичні стосунки; толерантність, інклюзивність і повага; довгострокові зобов’язання і материнство/батьківство); цінності, права, культура і сексуальність (цінності та сексуальність; права людини та сексуальність; культура суспільства та сексуальність); розуміння гендерних питань (соціальна сконструйованість гендера та гендерних норм; гендерна рівність, стереотипи й упередження; гендерно зумовлене насильство); насильство й турбота про безпеку (насильство; культура згоди й асертивність, приватність і фізична недоторканість; безпечне використання інформаційно-комунікаційних технологій); навички, необхідні для здоров’я і добробуту (норми та вплив однолітків на сексуальну поведінку; прийняття рішень; навички комунікації відмови та переговорів; медіаграмотність та сексуальність; пошук допомоги та підтримки); організм і розвиток людини (сексуальна та репродуктивна анатомія і фізіологія; репродуктивна функція; період статевого дозрівання; сприйняття тіла); сексуальність і сексуальна поведінка (статеві стосунки, сексуальність і сексуальний життєвий цикл; сексуальна поведінка та відповідальність); сексуальне і репродуктивне здоров’я (вагітність і запобігання вагітності; розуміння, розпізнавання та зменшення ризиків ЗПСШ, включно з ВІЛ; пов’язані з ВІЛ та СНІД турбота, лікування й підтримка, стигматизація).
Крім того, аналітичним центром CEDOC у 2019 році було проведено дослідження «Сексуальна освіта в школах — чи є що покращувати?», де наведено статистичні дані та висновки щодо чинного стану справ в українській системі освіти, та одним із шляхів покращення ситуації названо впровадження факультативної позашкільної освіти молоді.
Серед основних результатів цього дослідження є те, що більшість батьків та вчителів позитивно ставляться до неформальної комплексної сексуальної освіти в родині та на позашкільних заходах. Родина, у якій виховується дитина, має забезпечувати сексуальну освіту — таку позицію підтримують 89 % батьків та 92 % вчителів.
Формальна комплексна сексуальна освіта (у школах) має підтримку більшості. Зокрема, батьки вважають такий формат важливим і актуальним, оскільки не всі з них впевнені у своїх знаннях з окремих тем щодо людської сексуальності, а крім того, вони не завжди готові загалом їх обговорювати зі своїми дітьми. Майже 84 % батьків та вчителів вважають, що в школах має бути сексуальна освіта. Більшість опитаних підтримують її початок із першого або п’ятого класу, а на фокус-групових дискусіях зазначали й про необхідність отримання такої інформації і в більш ранньому віці — з дитячого садка.
У 2013 році Європейський парламент випустив брошуру «Принципи сексуальної освіти в Європейському Союзі», у якій зазначено, що сексуальна освіта має п’ять складових ефективності: комплексний підхід, участь батьків, кваліфікована допомога фахівців, необхідність відвідування практичних занять та доступність освітніх програм, які містять інформацію на різноманітні теми без табу.
Міжнародні стандарти в сфері сексуальної освіти визначають набір принципів, цілей та рекомендацій, які сприяють розвитку імплементації якісних та ефективних програм статевого виховання. Організації та ініціативи, такі як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури), ООН, Всесвітня група зі статевого виховання та різні міжнародні документи спрямовані на розвиток стандартів статевого виховання. Ось кілька прикладів міжнародних стандартів:
Рамкова програма ЮНЕСКО зі статевого виховання визначає ключові принципи та засади статевого виховання. Вона спрямована на підтримку створення об'єктивних, безпечних та інклюзивних програм статевого виховання, які забезпечують права на інформацію про статевість та гендерну рівність.
Освіта в галузі статевого виховання ВООЗ зосереджується на підтримці імплементації ефективних статевих програм з орієнтацією на здоров'я. Вони надають настанови для розробки освітніх планів щодо статевого виховання для різних вікових груп та спільнот.
ООН працює над міжнародними документами, які стосуються статевого виховання, включаючи права жінок та ЛГБТІК+, попередження статевого насильства та боротьбу зі статевою дискримінацією.
Конференція ООН з населення та розвитку (Каїрська конференція) зосереджувалася на питаннях репродуктивного здоров'я та прав народжуваності. Вона підкреслювала необхідність доступу до інформації про контроль над народжуваністю та статеве здоров'я.
Міжнародні технічні керівництва з сексуальної освіти, інші міжнародні директивні документи виділяють загальні принципи комплексної сексуальної освіти і виховання: 1) відповідність віку, рівню розвитку і розуміння молоді, врахування культурного, соціального середовища, в якому перебуває дитина, та її статева приналежність: сексуальна освіта має відповідати реальному життю молоді; 2) основою такої освіти є сексуальні та репродуктивні права людини, цілісна концепція благополуччя, що включає здоров’я; 3) сексуальна освіта ґрунтується на гендерній рівності, самовизначенні й прийнятті різних способів співжиття; 4) сексуальна освіта починається з моменту народження; 5) сексуальна освіта це складова справедливого, співчутливого суспільства, де права та можливості надаються як окремим особам, так і спільнотам; 6) сексуальна освіта ґрунтується на наукових даних.
Зараз сексуальному і репродуктивному здоров’ю надається велике значення на глобальному рівні. Три з восьми міжнародно прийнятих цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ-3 про гендерну рівність, ЦРТ-5 про материнське здоров’я та ЦРТ-6 включає ВІЛ/СНІД) безпосередньо пов’язані з цим.
Комплексна сексуальна освіта може зробити вагомий внесок у досягнення цих універсальних цілей розвитку.
У 2016 році Європейським регіональним бюро ВООЗ підготовлено План дій щодо охорони сексуального та репродуктивного здоров’я, який закладає сформовану з позицій захисту прав людини комплексну основу підтримки та поліпшення сексуального та репродуктивного здоров’я.
План дій спрямований на досягнення трьох взаємозалежних цілей:
Ціль 1: дати всім людям можливість самостійно й осмислено вирішувати щодо їхнього сексуального та репродуктивного здоров’я та забезпечити дотримання, захист і реалізацію їхніх прав.
Цього можна досягти шляхом ухвалення, відстоювання та популяризації законодавства, що стосується прав у галузі сексуального та репродуктивного здоров’я; забезпечення всебічної сексуальної освіти та інформування всіх людей без винятку на всіх етапах життя; попередження сексуального насильства та у відповідь реагування на випадки такого насильства шляхом усунення гендерної нерівності й відповідних культурних норм із позицій захисту прав людини.
Ціль 2: забезпечити максимальний рівень сексуального та репродуктивного здоров’я і благополуччя.
Для цього необхідне запровадження послуг з охорони сексуального та репродуктивного здоров’я, що будуть орієнтовані на потреби людей (без жодних обмежень).
Ціль 3: гарантувати загальний доступ до послуг з охорони сексуального та репродуктивного здоров’я, а також ліквідувати несправедливі відмінності у доступі до цих послуг.
Масштаб і охоплення послуг з охорони сексуального та репродуктивного здоров’я необхідно розширити, щоб включити підлітків та групи населення зі специфічними потребами. Крім того, необхідно інтегрувати питання охорони сексуального та репродуктивного здоров’я у національні стратегії та програми охорони громадського здоров’я.
Сексуальні та репродуктивні права, що включають право на сексуальне та репродуктивне здоров’я, є невід’ємною частиною прав людини. Держави повинні вживати ефективних заходів, щоб гарантувати сексуальні та репродуктивні права і здоров’я. Якщо цього немає, під загрозою опиняються одні з найважливіших та інтимних аспектів життя. Ми втрачаємо можливість самостійно приймати поінформовані рішення про своє тіло, здоров’я, сексуальність, народження дітей.
Нормативні документи, положення яких можна пов’язати з потребою впровадження КСО як інструменту реалізації гендерної рівності, профілактики насильства й дискримінації.
Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» (2005) — визначає принципи гендерної рівності у всіх сферах суспільного життя, у тому числі в освіті. Зв’язок із КСО: сексуальна освіта сприяє подоланню гендерних стереотипів, вихованню культури рівноправних відносин, що прямо відповідає завданням закону.
Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (2012) — забороняє будь-які форми дискримінації, зокрема за ознакою статі. Зв’язок із КСО: інтеграція теми різноманіття, інклюзії та рівності у сексуальну освіту формує у здобувачів освіти толерантність і запобігає дискримінаційним практикам.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (2017) — визначає заходи запобігання насильству, включно з освітніми. Зв’язок із КСО: у змісті КСО передбачено теми про ненасильницькі стосунки, культуру згоди, подолання стереотипів і профілактику насильства.
Державна стратегія забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків до 2030 року — спрямована на системне забезпечення гендерної рівності в різних сферах, включно з освітою. Зв’язок із КСО: у межах реалізації стратегії важливо розвивати гендерні компетентності педагогів і впроваджувати КСО як практичний інструмент формування культури рівності серед дітей та молоді.
Національний план дій з виконання резолюції РБ ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» (до 2025 року), пріоритет — захист прав жінок, попередження насильства та розвиток культури миру. Зв’язок із КСО: сексуальна освіта формує в учнів розуміння прав людини, рівності, ненасильницьких моделей взаємодії, що є складовою «культури миру».
Концепція комунікації у сфері гендерної рівності та план заходів — передбачає інформування суспільства про цінності гендерної рівності. Зв’язок із КСО: через освітній процес КСО забезпечує цю комунікацію серед дітей і молоді.
Державна соціальна програма запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі (до 2025 року) — включає освітні заходи для запобігання та протидії домашньому насильству. Зв’язок із КСО: реалізація програми можлива через навчальні модулі КСО (теми: рівність, взаємоповага, культура згоди, протидія домашньому насильству).
Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року (розпорядження КМУ від 20.12.2022 № 1163-р) та Операційний план заходів на 2025-2027 роки визначає завдання підвищення компетентності педагогів у сфері гендерної рівності та створення безпечного освітнього середовища.
Пункти та завдання Операційного плану, які прямо створюють умови для упровадження КСО:
проведення аналізу нормативно-правових актів усіх рівнів освіти (дошкільної, базової, професійної, вищої та післядипломної) щодо врахування принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
перегляд, оновлення та розроблення освітніх стандартів і професійних стандартів з урахуванням ціннісних орієнтирів, ключових компетентностей, результатів навчання із принципом забезпечення рівних прав та можливостей;
навчання осіб, які входять до складу комісій, що здійснюють гендерно-правову експертизу, розроблення внутрішніх стратегічних документів закладів освіти, врахування принципу недискримінаційності та рівності у корпоративній культурі закладів освіти;
організація і проведення просвітницьких, інформаційних заходів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, правових аспектів гендерної рівності, запобігання та протидії насильству за ознакою статі у закладах освіти.
У напрямі реалізації Стратегії людського розвитку важливе місце займає формування та підтримка сімейних цінностей як складової гармонійного розвитку суспільства. З цією метою Кабінет Міністрів України ухвалив Розпорядження від 09 грудня 2021 року № 1617-р «Про затвердження плану заходів з реалізації Стратегії людського розвитку на 2021–2023 роки», у якому передбачено Оперативну ціль 4.9. «Формування та підтримка сімейних цінностей». У межах цієї цілі визначено завдання 163 — «упровадження у закладах освіти занять із статевого виховання молоді». Конкретним заходом до його виконання передбачено «розроблення концептуальних засад комплексної сексуальної освіти в закладах освіти».
Цей документ є першою офіційною згадкою про потребу системного впровадження КСО в освітній простір України на рівні державної політики. Він підкреслює важливість інтеграції КСО у зміст освітніх програм не лише як окремих занять, а як цілісної концепції, що враховує міжнародні стандарти (UNESCO, WHO, UNFPA) і національні пріоритети (гендерна рівність, запобігання насильству, охорона дитинства).
Реалізацію однієї з оперативних цілей Стратегії людського розвитку спрямовано виконання таких завдань: формування відповідального ставлення до батьківства і материнства; упровадження в закладах освіти занять із статевого виховання молоді; впровадження у закладах освіти програм підготовки молоді до подружнього життя; удосконалення законодавства з питань запобігання та протидії домашньому насильству; формування нульової толерантності до насильства в українському суспільстві.
Програма Уряду в рамках реформування освіти передбачає створення у кожному закладі освіти безпечного та інклюзивного освітнього середовища через навчання молоді на засадах компетентнісного підходу й підвищення кваліфікації педагогічних працівників; формування у молоді компетентностей, що допомагатимуть їм брати відповідальність за свої дії, навчитися діяти у складних ситуаціях, критично мислити й ухвалювати відповідальні рішення, забезпечувати власний добробут та добробут інших.
До того ж нагальною потребою є забезпечення гармонійного розвитку дітей, підлітків, молоді з урахуванням знань з психофізіології, психоемоційного розвитку, вікових особливостей та вікових фізіологічних норм дозрівання, включно зі знаннями про гігієну, безпеку, навички асертивності, заснованими на повазі й самоповазі, рівності, інклюзивності. Значною мірою забезпечення цієї потреби можливе через комплексну сексуальну освіту (КСО) як системного освітнього процесу в рамках освітньої програми.
Міжнародні стандарти КСО, рекомендовані провідними організаціями світу, визначають сексуальну освіту як lifelong process, який починається з народження і має бути науково обґрунтованим, віково-адаптованим та орієнтованим на безпеку дитини. Саме ці рекомендації стали основою для створення матеріалів посібника, які відповідають найкращим світовим практикам і водночас враховують український контекст.
Міжнародне технічне керівництво щодо сексуальної освіти:
Про «тіло належить дитині», згоду і межі. Про приватні частини тіла. Про звернення до дорослого і безпеку.
Сторінка 16–17 (вступна частина): пояснюється, що CSE — це lifelong process, який починається з народження.
Сторінка 35: "Young people want and need sexuality and sexual health information as early and comprehensively as possible" (Молоді люди хочуть і потребують інформації про сексуальність та сексуальне здоров'я якомога раніше та повніше).
Сторінка 52–53: Learning objectives для віку 0–4 роки (раннє дитинство), де вже йде мова про базові теми (тіло, кордони, безпека).
Розділ: Key Concept 4 — Violence and Staying Safe. Підрозділ: Consent, Privacy and Bodily Integrity. Там прямо зазначено: «Everyone has the right to decide who can touch their body…»; «identify which parts of the body are private». Це про «правило трусиків», право сказати «ні», тілесні межі, поняття інтимних зон, приватність тіла, звернутися до довіреного дорослого.
Про роль сексуальної освіти загалом
Вступ / Overview. Ключова теза: сексуальна освіта допомагає дітям бути в безпеці, приймати рішення, будувати здорові стосунки. Це наш меседж «це не про сексуалізацію, а про розвиток і безпеку».
Вік 5–8 років (початкова школа):
“define gender and biological sex and describe how they are different”
“reflect on how they feel about their biological sex and gender”
“understand that physical enjoyment and excitement are natural human feelings”
Теми: різні типи сімей, повага до інших, гендерні ролі, різноманіття. Дитина вчиться: що люди різні, що це нормально,що потрібно поважати інших. Важливо: може згадуватись “sexual orientation”, але без опису сексу чи практик.
Вік 9–12 років
“demonstrate respect for the gender identity of others”
“explain how someone’s gender identity may not match their biological sex”
Це: пояснення соціальних відмінностей, формування недискримінаційного мислення.
Вік 15–18 років
“define homophobia and transphobia”
“analyze social norms that contribute to homophobia and transphobia”
Саме тут з’являється складний соціальний аналіз, обговорюються дорослі теми.
WHO Regional Office for Europe & BZgA — Standards for Sexuality Education in Europe (2010):
Сторінка 5 (вступ): “Sexuality education starts at birth.”
Сторінка 13: “In this document, it was deliberately decided to call for an approach in which sexuality education starts from birth.”
Сторінка 20–21: Опис для віку 0–4 роки (Stage 1): “From birth, babies learn the value and pleasure of bodily contact, warmth and intimacy...”
Вік 4–6 років
“help children develop respect for different norms regarding sexuality”
Це: повага до інших, різні сім’ї, різні моделі поведінки.
Вік 6–9 років
“sexual orientation (basic idea)”
Це: дуже базове уявлення, без сексуального змісту
Вік 9–12 років
“differences between gender identity and biological sex”
Це: пояснення понять, соціальний контекст.
Right from the Start: Guidelines for Sexuality Issues (Birth to Five Years) (SIECUS, 1998) ідея, що сексуальна освіта/навчання починається від народження (from birth), повторюється кілька разів, особливо у вступній частині (Introduction) та розділі про infancy (немовлячий вік):
Сторінка 4 (Introduction): "Sexuality is a natural and healthy part of living that begins at birth and continues throughout life" (Сексуальність — це природна та здорова частина життя, яка починається з народження та триває протягом усього життя).
Сторінка 4 (Introduction): "Children begin learning about sexuality as soon as they are born, and continue to learn throughout their lives" (Діти починають навчатися про сексуальність одразу після народження).
Сторінка 1 (Introduction): "From the moment of birth, children begin to learn about love, touch, and relationships" (З моменту народження діти починають вчитися про любов, дотик і стосунки — це основа сексуального навчання).
Сторінка 9 (Infancy, 0–1 рік): "In fact, infants have their own specific sexuality which continually evolves from the day they are born" (Немовлята мають власну специфічну сексуальність, яка постійно розвивається з дня їхнього народження).
Ключовий узагальнюючий висновок
Комплексна сексуальна освіта починається з народження. Для початкової школи (1–4 класи) передбачено вивчення тіла і його меж, приватності, безпеки, поваги до інших, різноманіття. У Посібнику для занять початкової школи немає навчання сексу, сексуальних практик, “першого сексу”, “критеріїв гарного сексу”. Матеріали посібника повністю відповідають Державному стандарту початкової освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2025 р. № 1810) та Типовим освітнім програмам і не суперечать їм.
Згідно з Державним стандартом початкової освіти, до ключових компетентностей здобувачів освіти належать громадянські та соціальні компетентності, які включають: усвідомлення рівних прав і можливостей, ідей демократії, справедливості та прав людини; підтримку власного фізичного і ментального здоров’я; емпатію, готовність співпрацювати, домовлятися та мирно розв’язувати конфлікти; піклування про особистий і соціальний добробут; формування уявлень про власне майбутнє.
Реалізація мети початкової освіти ґрунтується на таких ціннісних орієнтирах, як: повага до особистості дитини та пріоритет її освітніх потреб; безпечний освітній простір, вільний від насильства і цькування; здоров’я і життя дитини, її родинний та соціальний добробут; формування культури здорового та сталого способу життя; виховання чесності, сміливості, відповідальності, доброти, емпатії та поваги до прав людини.
За Державним стандартом початкової освіти: вивчається тілесність, безпека, приватність формуються поняття: «моє тіло — мої межі» базова анатомія (спрощено, без деталізації сексуальних процесів). Використання слів «пеніс», «вагіна» може бути частиною науково коректної термінології, що відповідає рекомендаціям Всесвітня організація охорони здоров’я щодо профілактики насильства над дітьми (діти мають знати назви частин тіла). Базова анатомія та поняття ідентичності вводяться, але у спрощеній формі та з акцентом на безпеку і повагу.
У Державному стандарті базової середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 898) визначено, що серед ключових компетентностей здобувачів освіти важливе місце посідають: дбайливе ставлення до особистого та соціального здоров’я; усвідомлення власних відчуттів і почуттів, здатність дослухатися до внутрішніх потреб; дотримання здорового способу життя; розуміння правил поведінки та спілкування, заснованих на спільних моральних цінностях; спроможність діяти в умовах невизначеності; наскрізні вміння, зокрема вміння оцінювати ризики, розрізняти прийнятні та неприйнятні ризики.
Матеріали посібника сприяють формуванню саме цих компетентностей, розвиваючи в дітей навички поваги до себе та інших, розуміння особистих меж, безпечної поведінки та культури згоди.
У старшій школі справді можуть розглядатися теми відповідальності у стосунках, репродуктивного здоров’я, профілактики ІПСШ, згоди та безпеки. Це відповідає рекомендаціям ЮНЕСКО щодо комплексної сексуальної освіти, Національній стратегії у сфері прав людини України
Наприклад, обговорення «першого сексу» у старшій школі подається в контексті відповідальності, ризиків і безпеки, а не як заохочення.
Матеріали посібника з комплексної сексуальної освіти повністю відповідають національному законодавству України, державним стандартам освіти, Стратегії людського розвитку та міжнародним рекомендаціям ЮНЕСКО, ВООЗ та UNFPA. Вони не суперечать ключовим компетентностям Державного стандарту початкової та базової середньої освіти (повага до особистості, безпечний освітній простір, дбайливе ставлення до здоров’я, емпатія, культура згоди, навички протидії насильству).
Навчально-методичний посібник «Комплексна сексуальна освіта», до якого входить факультативний курс «Комплексна сексуальна освіта» (автори: Мельничук В., Флярковська О., Спориш Ю., Повх А., Бєлєніннік О., Чекалова Д., Касілова-Боднарук А.) має гриф «Схвалено для використання в освітньому процесі», його зареєстровано в Каталозі надання грифів навчальній літературі та навчальним програмам за № 7.0002-2024 (протокол № 1 від 20.03.2024 р.).
Посібник акцентує увагу на безпеці, межах тіла, приватності, культурі згоди, профілактиці насильства та формуванні здорових стосунків — саме тих аспектах, які визнані пріоритетними як на державному рівні, так і міжнародними стандартами.
Впровадження таких матеріалів сприяє досягненню Цілей сталого розвитку ООН (цілі 3, 5), захисту прав дитини (Конвенція ООН про права дитини, ст. 13 та 19) та створенню безпечного, інклюзивного освітнього середовища в Україні.
Громадська організація «Дівчата» щодня працює з дівчатами, хлопцями, жінками, чоловіками та дітьми, які постраждали від насильства, стигми та браку інформації. Ми бачимо, як відсутність базових знань про межі тіла, право на згоду, безпеку в інтернеті та репродуктивне здоров’я робить дітей і підлітків вразливими.
Ми хочемо дати вчителям/ькам, психологам/иням, соціальним педагогам/иням, дітям і батькам практичний, віково-відповідний та науково обґрунтований інструмент, який допоможе говорити з дітьми про важливе безпечно, делікатно та ефективно.
Апробація посібника та проведені лекції з комплексної сексуальної освіти отримали численні позитивні відгуки від дітей, батьків і вчителів.
Діти відзначають, що заняття були цікавими та зрозумілими, а отримані знання допомагають їм краще розуміти себе і відчувати себе в безпеці. Батьки дякують за підтримку в складних розмовах і за те, що діти стали більш відкритими. Вчителі високо оцінюють практичність матеріалів, їхню вікову відповідність і безпечний підхід, який допомагає створювати атмосферу довіри в класі.
Цей посібник — це наша відповідь на реальні потреби українських дітей і молоді. Він базується на міжнародних стандартах ЮНЕСКО та ВООЗ, національному законодавстві та державних стратегіях, результатах наших досліджень і щоденному досвіді роботи з цільовою аудиторією.
Ми переконані, що комплексна сексуальна освіта — це не про ранню сексуалізацію. Це про безпеку, повагу до себе та інших, уміння захищати свої межі і будувати здорові стосунки. Це про те, щоб кожна дитина росла в середовищі, де її тіло, почуття і права поважають.
Саме тому ми створили цей посібник — щоб допомогти дорослим поряд з дітьми говорити чесно, підтримувати і захищати їх у світі, який стає дедалі складнішим.
