Трудові права і гендерна рівність
Закон України гарантує рівні трудові права для чоловіків та жінок та відсутність дискримінації на робочому місці. Але чи відповідає реальність закону? На жаль, не завжди. На практиці роботодавці часто порушують норми трудового законодавства. І саме тому працівницям/-кам варто знати про свої права, аби в разі необхідності розпізнати порушення та захистити себе.
Вакансії
«На вакансію адміністраторки в офісі IT-компанії шукаємо молоду комунікабельну дівчину», – уявіть подібне оголошення про роботу. Що з ним не так? В одному реченні аж 2 порушення трудового законодавства: вказівка про стать та вік. Це заборонено законом, окрім випадків, де роботу може виконати виключно особа певної статі. І це не про «чоловічі» та «жіночі» сфери зайнятості.
Наприклад, шукати виключно актора для виконання чоловічої ролі у фільмі або психологиню для роботи в безпечному просторі для жінок, що постраждали від насильства, не буде порушенням закону. А приклад оголошення вище є дискримінацією.
Розрив в оплаті праці
Стаття 34 Закону «Про оплату праці» забороняє різницю в оплаті праці рівної цінності на основі статі, віку або інших ознак, що не стосуються професійних обов’язків. Однак статистика свідчить про інше — станом на 2023 гендерний розрив в оплаті праці в Україні становив 18.6%. Що це означає? Жінки, порівняно з чоловіками, в середньому на однакових посадах або за роботу однакової цінності отримують майже на ⅕ менше грошей.
У цього явища багато причин: від стереотипу про чоловіка як годувальника родини до нерівного розподілу домашньої праці. Україна взяла на себе зобов’язання до 2030 року скоротити цей розрив на 5% і тим самим майже досягти середнього рівня розриву у країнах ЄС.
Тобто це не лише наша проблема — це виклик для всього світу. Хоча вже є країни, що майже досягли гендерного паритету: як от Бельгія та Італія.
Материнський штраф
Чи можете ви уявити ситуацію, за якої роботодавець відмовляється брати на роботу молодого чоловіка, бо той «мабуть, скоро стане батьком і піде у декретну відпустку»? Ні? На жаль, жінки стикаються з таким дуже часто. Це один з видів «материнського штрафу» — дискримінаційних робочих практик, які стосуються наявного або потенційного материнства.
Материнський штраф прямо пов’язаний зі стереотипом про те, що обов’язок жінки — виховувати дітей, а чоловіка — забезпечувати сім’ю фінансово. Закон України дозволяє брати оплачувану відпустку по догляду за дитиною як для жінок, так і для чоловіків, однак дуже мало татів знають і ще менше користуються цією можливістю.
Звільнення вагітної жінки є незаконним, але деколи роботодавці вдаються до тиску та маніпуляцій, через які працівниці змушені самостійно звільнятися. Такі ситуації є порушенням права жінки на декретну відпустку.
Інші ознаки «материнського штрафу» — це кар’єрні втрати, яких зазнають жінки після виходу із декретної відпустки: роботодавці можуть сприймати їх як менш надійних та мобільних, не пропонувати підвищення або незаконно занижувати рівень оплати праці. Окрім цього, через брак інфраструктури для догляду за дітьми (як от дитячі садочки) багато жінок узагалі не можуть повернутися до професійної реалізації.
Скляна стеля і липка підлога
Іншим метафоричним терміном, що описує дискримінацію жінок у професійному житті, є «скляна стеля». Скляна — бо це невидима перешкода, якої де-юре не існує, адже за законом жінки й чоловіки мають рівне право на кар’єрне просування. Але жінки значно рідше опиняються на керівних посадах. І це відбувається навіть у тих сферах, де загалом саме вони переважають. За дослідженням KSE у 2026 році, на найнижчих посадах у державному секторі України працює 80% жінок, а на найвищому рівні — лише 26%.
Це негативно впливає на участь жінок у прийнятті рішень, зокрема державного значення. Про це свідчить і звіт індексу гендерної рівності в Україні у 2025 році — показники участі жінок у сфері впливу є найнижчими з усіх проаналізованих напрямків. І тут ми стикаємося з іншим поняттям — «липкою підлогою».
«Липка підлога» — це ситуація на ринку праці, за якої жінки займають більшість низькооплачуваних посад, довше залишаються на початкових щаблях кар’єрної драбини та рідше отримують підвищення. Його витоки знову-таки у гендерних стереотипах, які вважають жінок менш відповідальними та раціональними, нездатними до прийняття стратегічних рішень. А також в упередженому ставленні роботодавців через, наприклад, потенційне материнство.
Однакове не означає справедливе
До 2017 року в українському законодавстві існувала заборона для жінок на понад 450 професій, серед яких були посади у сфері транспорту, важкої промисловості, військової служби тощо. Ця норма пояснювалася турботою про здоров’я жінок, зокрема репродуктивне, але насправді вона була абсолютно дискримінаційною. Її скасування — велике досягнення на шляху України до гендерної рівності. Однак зараз маємо новий виклик: робоче обладнання, захисне спорядження, уніформа часто не адаптовані для жіночого тіла.
Якщо жінці і чоловіку на робочому місці пропонують однаковий набір одягу, лише різного розміру, то така ситуація може здаватися справедливою. Однак проблема у тому, що жіноче і чоловіче тіло має різну анатомію. Спроєктовані під чоловіче тіло одяг чи захисне спорядження (наприклад, бронежилети) можуть бути не просто некомфортними для жінок, а й небезпечними для здоров’я й, навпаки, підвищувати ризик травмування. Відкрити жінкам шлях до роботи у складних та небезпечних галузях недостатньо, важливо ще й надати можливість працювати безпечно.
Якщо ви зіткнулися з дискримінацією
На жаль, жодна людина не застрахована від випадків дискримінації або неприйнятного поводження з боку роботодавця, однак якщо ви знаєте свої трудові права — то зможете їх захистити за потреби.
Якщо ви зіткнулися з незаконним звільненням, тиском, дискримінацією при прийнятті на роботу, відмовою у законній відпустці, ігноруванням правил безпеки на робочому місці, домаганнями у професійному середовищі чи будь-якими іншими ситуаціями, що порушують ваші трудові права, то в Україні існують можливості для підтримки:
1545 — Урядова гаряча лінія (загальна, включно з питаннями праці).
0 800 213 103 — Центр надання безоплатної правничої допомоги (консультації юриста щодо порушення трудових прав).
https://dsp.gov.ua/forma-dlia-podannia-elektronnykh-zverne/ — форма подання скарги до Державної служби з питань праці.
0 800 500 335 (зі стаціонарних) або 116 123 (з мобільних) — Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.
Матеріал підготовлено в межах проєкту «РівноЦінні», що реалізується ГО «Дівчата» у партнерстві з SODI за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
