Оксана — внутрішньо переміщена жінка з Донецької області. Вперше вона була змушена залишити рідну Горлівку ще у 2014 році, переїхавши на підконтрольну територію України. Після початку повномасштабного вторгнення її життя знову різко змінилося: Оксана разом з маленьким сином виїхала за кордон до Чехії, тоді як її чоловік долучився до лав Збройних сил України.
За кордоном вони прожили рік. Попри відносну безпеку, життя без підтримки та без батька для дитини виявилося надто важким. Оксана ухвалила непросте рішення повернутися в Україну. Разом з сином вони оселилися у Дніпрі — місті, яке здавалося безпечнішим і водночас географічно ближчим до місця служби чоловіка.
На новому місці Оксана опинилася фактично без жодної соціальної опори: без родичів, знайомих чи кола спілкування. Її син Тимофій на той момент був дошкільного віку, не відвідував садок і майже весь час проводив удвох із мамою. Обом бракувало соціалізації, підтримки та відчуття спільноти.
Саме тоді Оксана дізналася про клуб “Дівчата. Діти”. Спочатку до занять долучився Тимофій — нині він відвідує спейс уже майже 2 роки. Тут хлопчик отримав психологічну підтримку, розвивальні заняття та безпечне середовище. За цей час він став спокійнішим, упевненішим, краще адаптувався до нових умов і шкільних викликів, зокрема життя в умовах постійних повітряних тривог.
Згодом Оксана дізналася, що у просторі допомогу можуть отримати й жінки. На той момент її власний стан був критичним: затяжна апатія, емоційне виснаження, роздратування, повна втрата сил і мотивації. Вона не могла працювати, не розуміла, як упоратися з цим станом і вперше в житті боялася власних відчуттів.
Оксана звернулася по психологічну допомогу. Спочатку це були індивідуальні консультації, згодом — участь у жіночій групі та арттерапевтичних заняттях. Перші зустрічі давалися важко: вона змушувала себе виходити з дому, спілкуватися з іншими, займатися тим, що здавалося їй не своїм. Але поступово саме ці заняття стали точкою опори.
“Я звернулася по допомогу, коли зрозуміла, що сама вже не справляюся. А вийшла з цього шляху з відчуттям, що знову можу жити, творити й будувати щось своє”, — ділиться Оксана.
Через арттерапію Оксана несподівано для себе відкрила творчість як ресурс. Малювання, ручна праця, створення прикрас і сумок із намистин стали не просто заспокійливими практиками, а способом повернення до життя. З весни 2025 року вона почала регулярно займатися цим і зрештою відкрила власний онлайн-магазин. Сьогодні це для неї не стільки про прибуток, скільки про самореалізацію, відновлення та відчуття цінності себе.
“У Оксани був великий творчий потенціал, який довгий час був приглушений травматичним досвідом. Підтримка, група й безпечний простір допомогли цьому ресурсу розкритися”, — зазначає психологиня клубу “Дівчата. Діти”.
Нині Оксана продовжує відвідувати жіночу групу, а Тимофій — заняття для дітей. Жінка усвідомлює, що шлях відновлення триває, але тепер має інструменти, підтримку та віру у власні сили.
Історія Оксани показує, що шлях до відновлення не завжди швидкий, але він можливий, коли поруч є люди й простір, де можна бути собою.
Проєкт “Консорціум Реагування: надання багатогалузевої гуманітарної допомоги постраждалому від конфлікту населенню в Україні (Консорціум з реагування в Україні)" реалізується за підтримки американського народу через Уряд США, Консорціум з Реагування в Україні, Acted Ukraine, World Vision Ukraine у співпраці з ГО “Дівчата”. Відповідальність за зміст несе ГО “Дівчата”, і він не обов’язково відображає погляди уряду США.
Фото з особистого архіву родини.
