Для багатьох внутрішньо переміщених осіб адаптація в нових громадах стає періодом переоцінки життєвих орієнтирів. Вікторія вже чотири роки живе в іншій громаді. Тривалий час вона вважала своє життя цілком стабільним — успішно завершила університет, знайшла роботу й перебувала у тривалих стосунках. Проте, дуже довго Вікторія приймала рішення, засновуючись на чужих очікуваннях, і діяла за нав’язаним сценарієм, бо «старших треба слухати».
Думки про можливість самостійно обирати свій шлях у неї з'явилися після відвідування заходу мобільної бригади ГО «Дівчата». Ця подія розпочала процес її внутрішніх змін.
“Кожного разу, коли дівчата приїжджали, я намагалася відвідати їхні заходи. І саме завдяки цим зустрічам я почала поступово змінюватися. Я все більше розуміла, що живу це життя не для себе, а для того, щоб тим, хто поруч, було добре. Я не чула себе”, — згадує Вікторія.
Професійний підхід фахівчинь організації та індивідуальна робота з психологинею Надією допомогли дівчині чіткіше усвідомити власні потреби. Психологиня надала їй необхідну підтримку під час зміни професійної діяльності, що дозволило дівчині повірити у власні сили та працевлаштуватися у місці, яке забезпечує не лише фінансову стабільність, а й повагу та професійне зростання.
Наступним етапом стало рішення завершити стосунки, що тривали з її 16 років. Зі зростанням фінансової та особистісної незалежності Вікторії між партнерами виникла суттєва розбіжність у життєвих цілях та рівні відповідальності. Замість підтримки дівчина відчувала постійний тиск та приземлення своїх прагнень.
Остаточним поштовхом до змін став один із групових заходів ГО «Дівчата», де під час роботи з метафоричними картами Вікторія звернула увагу на вислів, який став для неї вирішальним: «Якщо щось утримувати занадто міцно — воно перестає дихати. Можливо, настав момент розтиснути пальці».
Усвідомивши деструктивний характер цих стосунків, Вікторія прийняла рішення про їх розрив. Попри початкові емоційні труднощі, вона долала цей етап, орієнтуючись на почуту під час консультацій тезу: «Так буде не завжди». Уже за кілька тижнів дівчина відчула відновлення психологічної рівноваги та впевненості.
Сьогодні Вікторія характеризує себе як упевнену особистість, яка вміє відстоювати власні кордони та приймати самостійні рішення. Вона висловлює вдячність команді ГО «Дівчата» за допомогу в переоцінці життєвих пріоритетів, підкреслюючи, що діяльність організації розділила її життя на «до» і «після».
“Я відчуваю внутрішні зміни і продовжую відкривати себе нову. І мені це дуже подобається. Тепер я можу: сказати «ні», коли я цього не хочу, бо мене навчили відстоювати особисті кордони; висловлювати свою думку і не боятися осуду, бо мене навчили не мовчати; забезпечувати себе самостійно, бо мене навчили не боятися робити крок вперед. Тепер я відчуваю себе красивою, впевненою жінкою. І я точно знаю: насильство над собою я більше ніколи не буду терпіти!”, — ділиться Вікторія.
Проєкт “Посилення доступу та надання послуг для підтримки СРЗ та протидії ГЗН серед жінок і дівчат, які постраждали від конфлікту на Сході та Півдні України” спільно з міжнародною гуманітарною організацією CARE за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
