Катерина Філонець — вчителька, голова молодіжної ради, мама дванадцятирічної дочки. Катерина є авторкою адвокаційної кампанії «Разом різні — разом рівні», яка спрямована на подолання гендерних стереотипів у школах та інтеграцію теми гендерної рівності в освітній простір громади.
— Чому для вас важливо працювати з темою гендерної рівності у вашій громаді?
— Коли я почала працювати вчителькою, поняття гендерної рівності для мене нічого не значило. Але працюючи з дітьми, я почала помічати, як стереотипи обмежують їх. Я розумію, що під гнітом стереотипів мрії залишаться мріями, а можливості будуть недосяжними. У маленьких громадах бракує голосів, які говорять про повагу і справедливість. Моїй доньці 12 років. Мені б хотілося, щоб вона росла вільною у своєму виборі, щоб мала можливість бути тим, ким хоче.
— Що стало переломним моментом, який переконав людей приєднатися до команди в маленькій громаді?
— Я є головою молодіжної ради, тому змогла легко сформувати команду. Молодь швидко підхопила ідею. Коли почалися перші зустрічі й ми побачили реакцію дітей — щирість, незручні питання без сорому — команда усвідомила, що тема життєва і стосується всіх. Тоді до нас захотіли приєднатися ще люди, бо почали вірити, що зміни можливі навіть у маленькій громаді.
— Які найнесподіваніші стереотипи ви виявили у школярів різного віку? Що вас найбільше вразило?
— Мене вразила глибина укорінення гендерних стереотипів у свідомості підлітків 12-16 років. Попри бунтарський характер цього віку, в опитуваннях і розмовах виявлялося, що кольори, іграшки та професії розподіляються за статтю. Найнесподіванішим було переконання, що лише батьки можуть обирати професію для дитини. Проте під час діалогу молодь усвідомлювала стереотипність таких поглядів і реагувала позитивно на нову інформацію. Найбільше вразила відкритість дітей. Спочатку була зацікавленість, але й певна відстороненість. З розгортанням кампанії молодь ставала дедалі активнішою, охоче ділилася власними історіями. І це надихало.
— Як педагоги реагували на зміни? Чи були вчителі, які відкрито чинили опір?
— У вічі мені ніхто не казав негативних фраз, але були різні реакції. Хтось підтримав одразу, а хтось спочатку насторожено сприймав тему. Одна вчителька сказала: «Навіщо це маленькій громаді? Нічого хорошого з цього не буде». Я вислухала її думку та не доводила нічого. Через два тижні ця вчителька сама провела виховну годину у своєму класі про повагу і рівність. Я бачу, як зміни приходять не лише до життя здобувачів і здобувачок освіти, а й дорослих.
— Які конкретні зміни вдалося узгодити з начальником відділу освіти для включення теми до виховних планів шкіл? Це формальний пункт чи реальна практика?
— Це реальна практика. Начальниця відділу освіти Тетяна Гречко підтримала проєкт з самого початку. Вона спостерігала за процесом, приходила на заходи, допомагала з логістикою. Ми написали аналітичну записку, провели зустріч на високому рівні. Наша команда не просто внесла тему до планів виховної роботи, а зробила її живою. Наразі у школах проводяться тематичні тижні, учні створюють плакати, пишуть есе, педагоги використовують матеріали кампанії для класних годин. Це частина освітнього простору нашої громади.
— Як ви справлялися з власними страхами під час кампанії?
— Я тривожна людина й намагаюся не давати можливості сформуватися страху. Коли працюєш з людьми, багато чинників від тебе не залежать. Мене тривожили повітряні тривоги, переїзди експерток, епідеміологічний стан у громаді. Я хвилювалася, щоб діти були здорові й відвідували заходи. Коли все відбувалося успішно — це надавало сили рухатися далі.
— Що для вас означає успіх цієї кампанії? Які зміни ви хочете побачити в майбутньому?
— Успіх — це коли діти починають ставити питання, коли вчителька, яка спочатку не вірила в проєкт, сама проводить урок про рівність. Це коли гендерна рівність стає частиною повсякденного життя школи. Я хочу, щоб моя донька та всі діти в нашій громаді росли, знаючи, що їхні мрії не залежать від статі, що вони можуть обирати свій шлях вільно. Якщо наша кампанія допомогла хоча б кільком дітям повірити в себе, хоча б кільком педагогам переосмислити свої підходи — це вже велика перемога для маленької громади.
Матеріал створено в межах ініціативи «Рівність. Лідерство. Майбутнє», яка реалізується громадською організацією «Дівчата» в межах проєктів ООН Жінки «Посилення жіночого лідерства для стійких і мирних суспільств», що фінансується урядом Данії, та «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується урядом Швеції та втілюється у співпраці з Офісом Віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, а також у партнерстві з Міністерством соціальної політики України. Фінансову підтримку ініціативі також надає Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
