Команда денного центру соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства, КНП «ТУРБОТА», працює у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також проводить профілактичну та просвітницьку діяльність у Кременчуцькій громаді. Їхня місія — створення безпечного та рівного середовища для всіх членів громади, підтримка постраждалих і запобігання насильству. Команда ініціювала адвокаційну кампанію «Без стереотипів, без насильства» для зміни підходів фахівців і фахівчинь, які працюють у сфері протидії домашньому насильству.
— Чому протидія домашньому насильству стала центральною темою кампанії?
— Рішення зосередитися на цій темі виникло через високий запит у громаді на підтримку постраждалих, а також розуміння, що гендерні стереотипи й упередження часто стають чинником насильства. Ми прагнемо не лише надавати допомогу в кризових ситуаціях, а й запобігати насильству через освітні ініціативи, формувати культуру рівності та нетерпимості до дискримінації.
— Що вплинуло на рішення зосередитися на зміні культури фахівців і фахівчинь, а не лише на роботі з постраждалими?
— По-перше, ми усвідомили, що ефективність допомоги залежить від того, як фахівці й фахівчині сприймають та реагують на ситуації насильства. Навіть найкращі програми підтримки не працюватимуть на повну силу, якщо соціальні працівники, поліція, освітяни чи медики несвідомо керуються стереотипами. По-друге, практика показала, що гендерні стереотипи часто не помітні навіть у професійному середовищі. Це може призводити до рішень, які не враховують потреб постраждалих і відтворюють насильницькі патерни. Наша стратегія включає просвітницьку роботу та тренінги для фахівців і фахівчинь, щоб змінювати підхід з «реактивного» на «профілактичний» і формувати культуру безпечного реагування в усіх ланках підтримки постраждалих.
— Розкажіть про активності в межах кампанії.
— Ми провели п'ять тренінгів «Без стереотипів — без бар'єрів» для представників і представниць соціальної сфери, поліції, освіти та інших суб'єктів, які протидіють домашньому насильству в Кременчуці. Також провели п'ять тренінгів «Живи вільно: без стереотипів» для вихованців ДУ «Кременчуцька виховна колонія», які допомогли молоді переосмислити власні упередження. Окремо організували артініціативу «Зламай стереотипи», де учасники й учасниці через творчість висловлювали власне бачення рівності та взаємоповаги.
— Які стереотипи найчастіше згадували учасники й учасниці тренінгів?
— Уявлення про «традиційні ролі» чоловіка й жінки в родині: що жінка «повинна» займатися домашнім господарством, а чоловік — фінансово забезпечувати сім'ю. Переконання, що прояв емоцій у чоловіків — ознака «недостатньої мужності», а в жінок — «нормальна вразливість». Теза, що проблеми в сім'ї не слід «виносити назовні», а іноді навіть виправдовування насильства через «стреси». Ще одне уявлення — що професійна самореалізація жінки менш важлива, ніж сім'я, або що чоловік не може брати активну участь у догляді за дітьми. Під час заходів ми обговорювали ці стереотипи, показували їхній вплив на домашнє насильство та працювали над формуванням свідомих, рівноправних установок.
— Які найскладніші питання виникали під час тренінгів для представників і представниць поліції, освіти, соцзахисту?
— По-перше, особисті упередження та культурні установки — деякі фахівці чи фахівчині усвідомили, що власні уявлення про гендерні ролі впливають на прийняття рішень. Робота над цим викликала дискомфорт і потребувала підтримки. По-друге, баланс між підтримкою постраждалого та правами кривдника — як реагувати, не порушуючи законних прав обох сторін, водночас забезпечуючи безпеку постраждалого. Також підкреслювали складність координації між різними службами. Деякі учасники й учасниці питали, як практично впроваджувати знання про стереотипи в роботу та впливати на культуру громади. Усі ці питання стали поштовхом для практичних кейсів і рольових ігор, що допомогли фахівцям і фахівчиням усвідомити упередження та навчитися застосовувати гендерно відповідальні підходи на практиці.
— Який був найскладніший виклик, з яким ви зіткнулися під час реалізації кампанії? Як ви його долали?
— Найскладніше було те, що глибоко вкорінені стереотипи впливали не лише на учасників й учасниць заходів, а й на частину фахівців і фахівчинь, які працюють з постраждалими. Це проявлялося в сумнівах щодо важливості теми та опорі до змін. Ми долали це за допомогою практичних кейсів та рольових ігор — учасники й учасниці тренінгів бачили реальні ситуації, які демонстрували наслідки стереотипного мислення. Дискусії в малих групах допомагали усвідомити власні установки. Ми також надавали інформаційні матеріали та приклади практичних алгоритмів, що допомагало закріплювати нові знання. Поступова робота через позитивний досвід була важливою — після кожного тренінгу фахівці й фахівчині бачили результати змін у своїй практиці, що мотивувало продовжувати.
— Які конкретні зміни ви вже помітили в роботі фахівців і фахівчинь після завершення кампанії? Що буде далі — чи плануєте продовжувати цю роботу?
— Ми помітили більш свідомий підхід до роботи з постраждалими — фахівці й фахівчині стали краще розпізнавати приховані форми насильства, розпізнавати психологічне та економічне насильство, а також усвідомлювати вплив гендерних стереотипів. Підвищилася чутливість до стереотипів у професійній практиці — працівники та працівниці поліції, соцзахисту, освіти та медицини почали більш критично оцінювати власні упередження, що допомагає уникати дискримінаційних рішень. Зросла готовність до обміну інформацією та спільного реагування на випадки насильства. Фахівці й фахівчині стали самостійно проводити освітні заняття у своїх громадах. Ми плануємо продовжувати цю роботу: розширювати тренінги, проводити нові кампанії, впроваджувати інтерактивні формати. Головна мета — формування стійкої культури рівності, поваги та нетерпимості до насильства, яка буде підтримуватися на всіх рівнях громади.
Матеріал створено в межах ініціативи «Рівність. Лідерство. Майбутнє», яка реалізується громадською організацією «Дівчата» в межах проєктів ООН Жінки «Посилення жіночого лідерства для стійких і мирних суспільств», що фінансується урядом Данії, та «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується урядом Швеції та втілюється у співпраці з Офісом Віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, а також у партнерстві з Міністерством соціальної політики України. Фінансову підтримку ініціативі також надає Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
