Ця історія починається у селі Іщенко на Херсонщині — місці, де війна залишила глибокі рани. Пані Лариса жила там із чоловіком і, як і багато інших, намагалася триматися, попри щоденні випробування. Та одного дня її життя розділилося на “до” і “після”. Одного вечора Лариса разом з чоловіком були вдома: вона на кухні готувала вечерю, а він — на подвір’ї. У цю мить почався артобстріл, під час якого чоловік зазнав численних поранень, через які загинув на місці. Лариса, оскільки перебувала в кухні, залишилась жива, але отримала складні поранення. Після двох операцій у Бериславі жінка тимчасово переїхала до сина в Полтаву, щоб продовжити лікування.
Лариса мала колостому і серйозні обмеження у пересуванні. Після тривалого лікування вона повернулася до рідного дому. Найболючішим в той момент для жінки стало завдання перепоховати чоловіка, адже до цього він був похований просто на подвір’ї. Будинок Лариси був сильно пошкоджений обстрілами, та іншого вибору, окрім залишитися, вона не мала. Усі заощадження жінка витратила на ремонт даху та вікон, а на медичні потреби грошей не залишилося. Допомога майже не надходила, у селі було небезпечно, і Лариса поступово опинилася в повній ізоляції.
Звернутися по допомогу самостійно було майже неможливо: стан здоров’я не дозволяв жінці пересуватися селом чи користуватися транспортом. Тоді знайома Лариси, яка чула про роботу мобільної бригади ГО “Дівчата”, дала їй контактний номер. Лариса довго не наважувалася телефонувати, бо їй здавалося, що це нічого не змінить. Та все ж жінка зібралася з силами і набрала номер.
На іншому кінці лінії її вислухали уважно і спокійно. Фахівчині організації пообіцяли приїхати. Лариса не вірила до кінця, що це можливо, адже її село розташоване майже біля самої зони бойових дій, де обстріли були звичним явищем. Проте зустріч відбулася. Мобільна бригада ГО “Дівчата” приїхала, незважаючи на всі ризики. Фахівчині не лише вислухали жінку, а й провели повноцінну оцінку потреб, надали психосоціальну підтримку та допомогли скласти чіткий план дій.
Психологиня, соціальна працівниця та кейс-менеджерка працювали з Ларисою не один день. Їхня допомога була не разовою, а системною й тривалою. Завдяки проєкту “Посилення доступу та надання послуг для підтримки СРЗ та протидії ГЗН серед жінок і дівчат, які постраждали від конфлікту на Сході та Півдні України” спільно з міжнародною гуманітарною організацією CARE за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини жінка отримала фінансову підтримку, а також можливість поїхати до Києва на обстеження та підготовку до важливої операції. Попереду на неї чекає хірургічне втручання, яке, за словами лікарів, може значно покращити рухливість жінки і якість її життя.
Для Лариси ця допомога стала приємною несподіванкою. Після довгого періоду ізоляції та безсилля жінка знову відчула гідність і можливість впливати на власну долю. Її історія про силу людської підтримки, адже життя Лариси могло б бути набагато складнішим, якби вона не наважилася звернутися до команди ГО “Дівчата”.
“Завдяки вам я вірю, що знову зможу ходити. Що життя триває. Що я не сама”, — каже Лариса.
