Оксана — 34-річна мешканка села Вознесенське на Миколаївщині, багатодітна мати п’ятьох дітей, двоє з яких є дітьми з інвалідністю. Її життя змінилося назавжди після загибелі чоловіка на фронті. Згодом родину спіткало нове лихо — пожежа, яка знищила їхній дім. Оксана залишилася з дітьми без даху над головою, без підтримки партнера й без необхідних документів. Родина втратила майно під час пожежі, а доньці необхідне було колісне крісло, адже без нього дитина була позбавлена можливості пересуватись. Жінка гостро потребувала юридичної, психологічної та матеріальної допомоги.
Одразу після пожежі на допомогу прийшла сільська рада. Соціальна служба оперативно надала родині продуктові набори, засоби гігієни, одяг та найнеобхідніше для тимчасового відновлення життя та побуту. Наразі громада активно працює над питанням придбання житла для Оксани та її дітей. Ця підтримка стала першим важливим кроком до стабілізації життя родини.
Однак підтримка громади не могла повністю усунути критичні ризики, з якими стикнулася родина.
Саме в цей момент працівниця соціальної служби порадила Оксані прийти на зустріч з мобільною бригадою громадської організації “Дівчата”: “Вони приїжджають, щоб допомогти — може, це саме те, що вам зараз потрібно”. Оксана вирішила спробувати. І саме це рішення стало поворотним.
Психологиня мобільної бригади була однією з перших, хто побачив у погляді жінки глибоку втому й відчай. Вона створила простір, де Оксана вперше змогла відкрито говорити про свій біль. “Спочатку я просто слухала. У кризових ситуаціях головне не вказувати, як жити, а бути поруч. Це дає людині відчуття: “Я ще тут, мене видно”, — розповідає психологиня ГО “Дівчата”. Після першої сесії Оксана поділилася, що вперше за довгий час змогла спокійно заснути. Її емоційний стан поступово стабілізувався, і вона почала відчувати внутрішню опору.
Соціальна працівниця мобільної бригади провела оцінку потреб родини. Це дозволило точно визначити, що саме потрібно Оксані та її дітям для того, щоб почуватися у безпеці. Після оцінки ситуації було ухвалено рішення надати родині допомогу для індивідуального захисту, яка дозволила забезпечити родині тимчасове житло, придбати крісло колісне для доньки та покрити витрати, пов’язані з відновленням документів.
Крім того, дітей Оксани перенаправили до іншої організації для індивідуального соціального супроводу у процесі захисту дітей.
Завдяки допомозі для індивідуального захисту родина змогла значною мірою зменшити ризики, пов’язані з втратою житла, доступу до послуг, ізоляцією та психологічною вразливістю. Допомога не лише стабілізувала їхню ситуацію, а й стала кроком до відновлення почуття безпеки, гідності та контролю над власним життям.
Ця історія — не лише про втрату, а й про силу підтримки та важливість своєчасної, цільової допомоги для індивідуального захисту. У найважчий момент Оксана не залишилася наодинці зі своїм горем — і це стало першим кроком до відновлення її життя.
