До повномасштабного вторгнення Росії в Україну Алла разом зі своєю родиною проживала у селі Запсілля, Миропільської громади на Сумщині. Там вона працювала вчителькою початкових класів, доглядала сад, облаштовувала дім. Але війна змусила залишити все позаду та переїхати до Сум.
“Ми виїжджали з двома сумками, — пригадує Алла. — Чоловік, діти, мама… Мамин будинок майже зруйнований. Наш теж. Ми залишилися ні з чим — без дому, без заощаджень, без того життя, яке будували роками. Але завдяки добрим людям у Сумах ми знайшли житло”.
Чоловік Алли нині військовий. Жінка зізнається, що це додає ще однієї тривоги, але водночас — гордості й розуміння, заради чого варто триматися. Вона бере на себе турботу про дітей і маму, працює дистанційно вчителькою та намагається підтримувати спокій і стабільність у родині. Робота допомагає Аллі не лише триматися емоційно, а й зберігати відчуття сенсу. Жінка ділиться, що спілкування з учнями і підтримка їхніх родин додає сил і їй самій.
Життя у місті дається Аллі непросто, адже після звичного сільського побуту їй складно звикнути до життя у квартирі. Жінка ділиться, що почувається, ніби “квітка, вирвана з корінням”, адже все, що було рідним, довелося залишити
Про можливість отримати набір гідності від ГО “Дівчата” Алла дізналася випадково в одному з телеграм-каналів для ВПО. Жінка розповіла, що ця допомога стала важливою підтримкою у складний період. У наборі були засоби особистої гігієни, спідня білизна, предмети для догляду, а також речі для безпеки та комфорту — зокрема свисток і портативний ліхтарик. Усі речі були якісними й потрібними, тож набір став у нагоді і самій Аллі, і її мамі, і донькам. Вона наголошує, що подібна допомога не лише полегшує побутові труднощі, а й дарує відчуття турботи: люди, які залишили домівки через війну, розуміють, що про них не забули.
Алла відчуває вдячність ГО “Дівчата” за увагу та доброту: “Ви не просто допомагаєте — ви підтримуєте нас морально. Дівчата, які видавали набори, були дуже хороші та привітні. Відчуття, що про тебе дбають, і що тобі раді, дуже надихає”.
У найважчі моменти Алла черпає сили в родині й улюбленій справі. Її головне побажання іншим жінкам — підтримувати близьких і не втрачати віри: “Підтримуйте своїх рідних, особливо тих, хто далеко. І знайдіть те, що любите робити — те, що дає спокій і повертає відчуття себе. Не живіть лише новинами. Займайтеся справою, яка не дає опускати руки”.
Попри втрати, Алла залишається сильною. Її історія — про те, як любов, родина й небайдужі люди повертають віру у світло навіть серед темряви.
Публікація підготовлена в межах проєкту “Підвищення рівня безпеки, захисту та психічного здоров’я жінок і дівчат, а також забезпечення їх прав”, що реалізується ГО “Дівчата” спільно зі Структурою ООН Жінки в Україні за фінансової підтримки урядів Швеції та Латвії.
Висловлені у тексті думки та судження є особистою думкою героїні і не обов’язково відображають погляди ООН Жінки, організацій та донорів, які підтримують проєкт.
Website https://ukraine.unwomen.org/uk
