Марина прожила з чоловіком майже десять років. Перші ознаки домашнього насильства з’явилися після народження первістка — постійна критика, приниження, контроль. Чоловік ніколи не застосовував до жінки фізичного насильства, але щодня повторював, що вона нічого не варта, що без нього пропаде. Такі слова руйнували в Марині навіть крихти відчуття власної цінності, адже у її житті ніколи не було на кого спертися — вона виросла без батьків, як дитина-сирота, позбавлена родинної опіки та турботи.
Економічне насильство, повна ізоляція та постійний психологічний тиск позбавили Марину радості від життя. “Було відчуття, що я не живу, а просто існую. Ніби в тумані. День — ніч — знову день. І нічого не викликає почуття радості. Усередині була порожнеча, втрата інтересу до життя. Навіть коли народилася третя дитина, я не відчула радості. Тільки втому й безвихідь”, — згадує Марина. У той час старшому сину було вісім років, доньці — три, а наймолодшій дитині — лише три місяці. Марина плакала ночами, поки діти спали, не бачачи сенсу в завтрашньому дні, і боялася залишатися з кривдником наодинці.
Коли сили терпіти закінчилися, жінка звернулася до ГО “Дівчата”, про яку дізналася від знайомих. Кейс-менеджерка одразу допомогла Марині організувати терміновий виїзд до безпечного шелтера, де були теплі речі, дитяче харчування і, головне, — безпека та підтримка. “Коли я вперше прокинулася в новому місці, мене не розбудив крик. Ніхто не принижував. Діти вперше за довгий час гралися в кімнаті й сміялися. Я дивилася на них і відчувала, як сльози течуть просто від того, що стало тихо”, — згадує жінка.
Завдяки партнерським організаціям Марина отримала гуманітарну допомогу: одяг, продукти, підгузки, дитячі суміші. Паралельно жінка розпочала роботу з психологинею. “Перші зустрічі були найважчими. Я не вірила, що зможу ще колись сміятись. Я навіть себе в дзеркалі не впізнавала. Але мені допомагали заново вчитись бути собою, мамою, відчувати себе живою”, — ділиться з нами своїми почуттями Марина.
За підтримки благодійного фонду жінці надали фінансову допомогу на переїзд та оренду житла в іншому районі міста, подалі від кривдника. Також Марина отримала підтримку в оформленні державних виплат та юридичний супровід під час розлучення й стягнення аліментів. Дітей жінки допомогли влаштувати до школи та дитячого садка, щоб вони могли швидше адаптуватися до нового життя.
“Дуже вдячна за підтримку кейс-менеджеркці ГО “Дівчата”. Вона була зі мною постійно на зв’язку. Вірила в мене, підбадьорювала та супроводжувала. Я не була сама зі своєю проблемою”, — розповідає Марина.
Через три місяці після звернення до ГО “Дівчата” жінка з дітьми вже жила у тихому, безпечному місці. “Мені повернули не просто дах над головою — мені повернули себе”, — каже Марина, усміхаючись.
Допомога надається у межах проєкту “Посилення доступу та надання послуг для підтримки СРЗ та протидії ГЗН серед жінок і дівчат, які постраждали від конфлікту на Сході та Півдні України” спільно з міжнародною гуманітарною організацією CARE за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
